"Не здаватися, а гуртуватися": як волонтери Слов'янська допомагають українській армії

Корінна мешканка Словʼянська Лариса Коваленко розповідає, з чоловіком волонтерили ще з 2014 року, коли повернулися з Полтави у звільнене від проросійських сил місто. Тоді українська армія потребувала постійного забезпечення, у цьому допомагали саме волонтери.

Після повномасштабного вторгнення чоловік Лариси пішов у лави ЗСУ на захист країни, вона ж продовжує допомагати війську зі Словʼянська.

“Усе гуло, як у вулику”

Власник магазину “Риболовтурист”, брат чоловіка Лариси, з початку повномасштабного вторгнення почав вивозити речі та товари.

На базі звільненого закладу вирішили організувати волонтерських штаб з допомоги армії: 

“Було спочатку дуже багато людей, усі були розгублені, не знали що робити, було страшно, бо ті ж вже під Києвом були за кілька днів. Та ми вирішили не здаватися, а гуртуватися й допомагати. Було, приходиш сюди, а все гуде, як у вулику, бо усі щось робили”, – розповідає Лариса.

Лариса каже, зараз українська армія добре забезпечена, якщо порівнювати із ситуацією 2014-го року, але все одно хлопцям та дівчатам постійно треба якісь допоміжні речі – спальники, матраци, капці, запасні чоботи, каремати, подушки. Не відмовляються й від смаколиків – домашнього компоту або меду.

Спочатку у “штабі” збирались небайдужі жителі Словʼянська, які дуже хотіли допомогти усім, чим могли.

“Почали робити коктейлі Молотова, а потім зрозуміли, що це не те. Ну які коктейлі, коли там арта йде? Почали їздити по місту та забивати або замальовувати таблички. Тобто, усі намагались щось робити. Потім багато хто з цих хлопців пішов служити, хто куди. Ми теж виїжджали з міста до Дніпра, повернулися з мамою у грудні”, – розповідає Лариса.

Спочатку у “штаб” усі речі приносили місцеві жителі – одяг, взуття, засоби гігієни чи продукти. Хтось почав шити спідню білизну, хтось плів сітки для маскування.

“Раніше ми дивилися, що питають з ТРО, або інші частини приїжджали та говорили, що їм треба. І відповідно до цього шукали, чим допомогти. Бувало, приїжджають бійці, а кухня їхня ще не приїхала. Терміново оголошуємо усім, люди звозять сало, консервацію, картоплю. Сюди привезли усе, хлопці загрузили повну легковушку, і ось так”, – пригадує Лариса.

Тоді допомогу з Дніпра привозила й сама Лариса. Та після оголошення вимушеної евакуації з Донеччини, багато мешканців Словʼянська виїхало, допомога речами стала значно меншою.

“Приїжджали волонтери до хлопців з фондів чи спілок, а хлопці їм й про нас розкажуть. І вони щось сюди скидають. Також через спільних знайомих дізнаються, бо тут же нас багато було, дівчат, які працювали. Ми й в Інтернеті писали, що нам потрібно. Так, місцеві й досі приносять кожного дня, але волонтери теж допомагають. Буває й так, що хлопцям везуть забагато в одне місце. Зазвичай, вони кидають це, особливо їжа. А тепер вони знають, якщо щось залишаються, можу привезти сюди”, – пояснює Лариса. 

Від їжі до ліків, від одягу до спальників

Поки Східний Варіант гостив у волонтерів, до “штабу” майже постійно приходили нові й нові відвідувачі. Комусь потрібні знеболювальне, комусь медичні пластирі, хтось бере матрац, а хтось – запасне взуття.

Є у штабі окопні свічки, питна вода, консервовані харчові продукти. Нещодавно з товарами Лариса почала видавати військовим сувенір – магнітик з фотографією міста та надписом “Словʼянськ дякує захисникам”. А це, своєю чергою, є ще однією ініціативою іншої мешканки міста, про яку раніше писав Східний Варіант.

“Анна придумала таку ініціативу. Вона приносить мені машнітики. Хлопці дуже гарно реагують, є хтось, хто тут з 2014 року, усім подобається, усі дуже дякують. То я спочатку усім роздавала, а потім почали просити й побратимам, то я вже не так активно роздаю. Але реагують дуже гарно”, – каже Лариса Коваленко.

Волонтерка знаходиться у штабі кожен день, кожного захисника та захисницю зустрічає як рідного, допомагає зробити вибір, пропонує інші потрібні речі. Мета завжди одна – по максимуму допомогти хлопцям та дівчатам.

Допомагати українській армії волонтери планують й надалі, поки дозволяють можливості.

“Власник приміщення нам дозволив тут бути, за оренду не бере, комунальні платежі сплачуються. Нам є, що дати, і хлопці беруть. І воно їм дійсно треба. І люди несуть, волонтери допомагають. Поки ці всі чинники існують, немає сенсу нам закриватися”, – каже Лариса.

Додатково Лариса приймає допомогу для волонтерської діяльності на свою картку. Якщо хочете допомогти у закритті потреб української армії, можете скористатися реквізитами: 

📌 Картка 4149-6090-1314-3476 

📌 Номер телефону центру: 050-423-14-77

***