«Тут можу допомогти, а там сама проситиму допомоги»: як живуть містяни прифронтового Краматорська

Сьогодні жителі та жительки Краматорська живуть під постійними обстрілами. Ще з кінця травня примарну «безпеку» в Краматорську стерли російські дрони, які вже залітають у центр міста. Тож тепер містянам доводиться визнати: вони живуть у режимі виживання, а ілюзія звичного життя буває менш як 5 годин на добу – у ті проміжки, коли в місті не лунає повітряна тривога.

Місцеві кажуть, що найстрашніші моменти в місті – нічні. Багато хто навіть без звуку тривоги вслухається у тишу, оскільки на досвіді знає, що її щосекунди може розірвати вибух. Часто він стається до того, як спрацьовує сирена. Тож у яких умовах живуть люди, чому переїзд в облаштовані містечка для ВПО для них досі «не на часі» та коли вони будуть готові виїхати з-під ракет – бачив Східний Варіант.

«Повітря пахне страхом і димом»: як краматорці переживають щоденні обстріли й щогодинне дзижчання дронів над головою

Ударні ворожі дрони ще з травня атакують навіть центральні райони Краматорська. Часто ж вони атакують «попутні» об’єкти, не знаходячи так званих «небезпечних» локацій. Тож регулярно цілями окупантів стають цивільні, яким «не пощастило» жити на шляху заряджених вибухівкою БпЛА. 

Мешканці Краматорська Світлана та Олексій, які у 2016 році переїхали сюди з окупованого Донецька, пригадують: свого часу думали, що коли до лінії бойового зіткнення залишиться менш як 20 кілометрів – думали, що переїдуть в інший регіон. Однак сьогодні ця відстань здається достатньою, щоб спробувати тут пожити. Хоч і не впевнені, що довго протримаються з подібними умовами кожних дня та ночі.

«Ми останні кілька днів почали спускатися на поверх нижче, самі живемо на четвертому – це найвищий. Страшно слухати, як летить дрон і починає знижуватися перед нашим будинком. Я відразу уявляю, як він влітає у квартиру, зносить стіни, все підривається, палає, бо у нас ще й газова колонка… Ну це справді страшно. Хоча живемо тут довго, я раніше такого не чула. А зараз навіть чоловік зі мною йде на другий поверх», – розповідає Світлана. 

Подружжя додає, що укриттів поблизу немає, а часу на реакцію (аби добігти до надійного підвалу) обмаль. Тому про всяк випадок мають не лише тривожні сумки, а й зібрані речі. Техніку (зокрема, телевізор, пилосмок, мультиварку та кавомашину) вони спакували у коробки ще кілька тижнів тому – коли по парку в Краматорську почали прилітати безпілотники. Тепер, кажуть, переважна частина квартири у них спакована – живуть на підручні засоби, без яких досить складно обійтися в побуті. 

«Не запаковані холодильник, бо без нього неможливо, сушарка – її будемо сьогодні замотувать у плівку. Користуємося звичайними каструлями, сковорідкою, старим електрочайником. Частину зимових речей ми вже відправили знайомим на зберігання, тепер чекаємо якогось моменту, щоб вивезти техніку. І жити плануємо з такими дешевими предметами – щоб не було шкода їх залишити, якщо доведеться тікати з квартири», – пояснює жінка. 

Вона додає, що планувати переїзд досі не можуть – немає ані житла, де можна буде жити в такому ж комфорті, як зараз, ані притомних цін на нерухомість. Тому переглядають навіть варіанти складів з охороною, куди можна буде завезти техніку, аби вона зберігалася в іншому регіоні й вціліла, якщо з їх квартирою щось станеться. 

«У нас є вся техніка для комфортного життя, але їй треба місце. Ми раніше шукали пусті квартири чи будинки, але вони коштують як звичайні. Тому сподіваємось на те, що з’явиться якийсь «наш» варіант, щоб не було так дорого, бо й без переїзду ми витратили до 10 тисяч на плівку, пересилання речей. Будемо орендувати якийсь бус, щоб відправити техніку й інші речі, бо в машину багато не візьмемо, коли їхатимемо. І їхати ще нікуди. Але я розумію, що це зараз ми перебираємо варіанти, що нам подобається, дивимося тільки в тих містах і районах, де б хотіли відразу зручно жити – щоб і було де запаркуватися, і інфраструктури поруч не було… Але якщо припече – заїдемо і в якусь комуналку, щоб був дах над головою. Хоча, звісно, не хочу про це думати», – визнає мешканка Краматорська.

«Страшно поїхати звідси. А що, якщо не буде куди повернутися? Зараз хоч набудусь вдома»

Жителька Краматорська Валентина каже, що жити на сьогодні у місті – це фактично бути готовим щодня лишитися без скла у вікнах, а в трохи гіршій перспективі – й без дверей між кімнатами чи на балкон. Днями, під час чергового обстрілу, вибухова хвиля відкрила зачинені балконні двері. Жінка зауважує: ймовірніше за все, того разу окупанти атакували місто не лише звичними шахедами, а й керованими авіабомбами. 

«Скло у вікнах замінювала п’ять разів. У міжкімнатних дверях воно було, гарне, ніби розписане – його вибило, коли двері вдарило об стіну. То його не чіпала. Поки війна – немає сенсу, я так думаю», – пояснює жінка.

Валентина каже, що поки що нікуди їхати не планує – хоч і часто буває страшно під час обстрілів вдень і вночі. Каже, що після того, як у 2022 році поїхала на кілька місяців в евакуацію, більше не поспішає туди. Тож зараз лишається у Краматорську, працює продавчинею в магазині й паралельно допомагає сусідам, чим може. Пенсіонерам, яких у її будинку лишилося не так багато, приносить гуманітарку або ходить на закупи в магазини. Разом з тим – сусідам, які виїхали за кордон або в інші регіони, розповідає про ситуацію в місті й у будинку.

«Я хочу тут набутися. Вже їздила раз у Полтаву, пожила там і не витримала – повернулася. Воно мені там все чуже. Тут я можу допомагати, а там сама проситиму допомоги. А кому я треба?.. Я не люблю просить», – пояснює Валентина.

Разом з тим Наталя, мешканка Краматорська, яка евакуювалася в Тернопільську область, розповідає інший досвід виїзду її бабусі. Ту вирішили заздалегідь вивезти в інший регіон, аби вона зі своїм слабким серцем не переживала страх за своє життя та будинок, який вже почали «розбирати» уламки. Пенсіонерці кілька місяців тому дали дім у селі в тій же області, щобільше – місцеві допомагають жити та навіть розважають бабусю. 

«Бабуся ледве ходить через проблеми з ногами. Сиділа до останнього, але все-таки вмовили поїхати. Їй із мамою дали будинок у селі за комуналку, привезли одяг, посуд, постільну, навіть чайник електричний купили. Провели інтернет і навіть привезли голку з нитками. Люди яйця дали, гуманітарку, собаці будку привезли. Я була шокована чуйністю людей. І мені здається, вона зараз живе краще, ніж до цього. Сусіди приходять, розважають, молоді хлопці сьогодні допомогли з магазину додому дійти. Тут у неї залишився будинок, про який вона запитує, але зараз думає про той дім, в якому живе. Квіти саджає (сусіди також допомагають). Тим паче вона в безпеці – і це найголовніше», – розповідає дівчина.

Станом на сьогодні, за інформацією голови Донецької ОВА Вадима Філашкіна, в регіоні на підконтрольній території залишаються жити 277 тисяч людей. Значна кількість людей відмовляється покидати свої домівки попри те, що благодійні фонди готові допомогти їм з безплатною евакуацією, розселенням та гуманітарною допомогою. І якщо в решті громад це питання гостро зависло між життям і смертю, то в Краматорську ілюзія безпеки укорінена тим, що кількість потрощених і зруйнованих будівель не впадає у вічі. 

Слід додати, що на території 17 громад, які визнані зоною активних бойових дій, проживають близько 26 тисяч жителів. Серед них – 175 дітей, додав Вадим Філашкін.

***

Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та Amediastiftelsen в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів