Фейкова статистика: як російські загарбники брешуть про лояльність місцевих мешканців до окупаційного режиму

Російська пропаганда намагається створити образ “більшості” мешканців тимчасово окупованих територій Луганщини та Донеччини, які нібито підтримують окупаційну владу та прагнуть інтеграції з росією. 

Однак здебільшого “дані” в подібних публікаціях викликають сумніви, адже методологія опитувань чи наявність незалежних джерел там відсутня. Здається, росіянам ці терміни взагалі невідомі, головне — створити картинку.

Крім того, в російських ЗМІ активно цитуються анонімні “місцеві жителі”, які нібито висловлюють вдячність за гуманітарну допомогу та відновлення інфраструктури, що насправді є лише маніпуляцією та частиною кремлівської пропагандистської машини.

Маніпуляція: Більшість місцевих жителів ТОТ сходу України підтримують російську окупаційну владу

Пропагандистські медіа поширюють наративи про “позитивні” зміни, які нібито стали можливими завдяки “приєднанню” тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей до складу росії. Окупаційні “рупори пропаганди” стверджують, що “економічні та соціальні досягнення” стали можливими завдяки “інтеграції під російське законодавство”. Про які досягнення вони говорять — незрозуміло, поки що ситуація на тимчасово окупованих територіях більше нагадує занепад.

Крім того, показовою є заява міжнародного злочинця владіміра путіна, в якій він наголошує на тому, що тимчасово захоплені території Луганщини та Донеччини повернулися до “історичної батьківщини”, а їхнє відновлення стало можливим “завдяки зусиллям росії” та “підтримки” місцевих жителів.

Як підтвердження в таких публікаціях часто наводяться результати так званих “референдумів”, що нібито свідчать про повну “підтримку” місцевими мешканцями окупації та інтеграції з країною-агресором. Водночас всі ми пам’ятаємо, за яким сценарієм проводили ці “референдуми” та за якою схемою “малювали” результати: ці голосування не відповідали жодним міжнародним стандартам, не мали незалежного спостереження та проводились під контролем окупаційної влади. 

Що насправді?

Більшість людей змушені грати за правилами загарбників не тому, що вони підтримують окупацію, а з єдиного бажання —  вижити.

Зокрема, однією з найбільших проблем є обов'язкова примусова паспортизація, введена російськими окупантами. З 1 січня 2025 року мешканці тимчасово окупованих територій України без російського паспорта втратять будь-які права та можливості, включаючи доступ до медичних послуг, соціальних виплат та інших базових потреб. До прикладу, інсулінозалежні люди не зможуть отримати життєво необхідний препарат без факту зміни громадянства.

Цей процес фактично змушує людей обирати між збереженням життя та власної ідентичності. 

“До кінця 2024 року кремль має намір “паспортизувати” все місцеве населення віком від 14 років на тимчасово окупованих територіях України. Через провал місцевих гауляйтерів та колаборантів у цій “роботі”, ворог вдався до реальних погроз. Примусова паспортизація є складовою більшої стратегії росії, спрямованої на зміну демографічного складу окупованих територій та намагання легітимізувати свій контроль над українськими землями”, — про це йдеться в повідомленні Центру національного спротиву України.

Крім того, загарбники створюють списки “нелояльних мешканців”, з подальшим тиском на них. Зокрема, навчальним закладам рекомендують не брати дітей з “нелояльних родин” на екскурсії або інші розважальні заходи, що є формою примусу, щоб змусити їх вступати до проросійських організацій.

Водночас про справжню позицію українців в окупації говорить рух опору, який набирає обертів останнім часом, попри небезпеку та погрози окупантів. 

Раніше Східний Варіант вже розповідав про те, що з кожним днем у містах, що знаходяться під російською окупацією, на вулицях все частіше можна побачити символи спротиву у вигляді графіті, плакатів чи інших акцій. Такі прояви стають нагадуванням того, що місцеві жителі не забули про свою національну ідентичність та продовжують чекати повернення України.

Життя українців на тимчасово окупованих територіях далеко не нагадує райдужну картину, яку намагаються змалювати російські пропагандисти. Зокрема, одна з мешканок тимчасово окупованого Сіверськодонецька Ірина (ім’я змінене у цілях безпеки — ред.) поділилася в розмові зі Східним Варіантом реаліями виживання в окупації:

“Я коли приходжу в магазини — просто бачу, як з нас витягують останні копійки. З заробітною платою у 20 тисяч рублів віддавати за кілограм м’яса до тисячі рублів — це ненормальна вартість для нашого міста. Хліб — до 50-80 рублів, а його потрібно купувати на родину майже щодня. Про свіжі овочі й фрукти мови не йде — по-перше, воно вже лежить гниле на прилавках, по-друге, ціни космічні. У мене немає 500 рублів зайвих, які я віддам за банани”. 

Загалом, твердження, що всі українці на тимчасово захоплених територіях беззаперечно підтримують окупаційний режим, є неправдою. 

Навіть ті, хто не може виїхати з окупації,  з особистих причин — через відсутність можливості покинути місце проживання або страх за життя своїх близьких — не є прихильниками загарбницької влади. Мовчання або видимість покори з боку мешканців є вимушеними через жорстокий контроль і репресії з боку окупантів. Але разом з тим, багато українців продовжують активно підтримувати рух спротиву й чекають на повернення України.

***